КИЇВ НОВИНИ 24

Обіцянка новообраного президента США Дональда Трампа закінчити війну в Україні до дня своєї інавгурації, тобто до 20 січня 2025 року, ставить його у непросту ситуацію. Здається, окрім гучних заяв насправді він не затвердив конкретний мирний план, зокрема, як переконає російського диктатора Володимира Путіна та президента України Володимира Зеленського сісти за один стіл та вести переговори. Тому, чи зможе Трамп зупинити війну, поки що залишається великим питанням. Однак певні кроки все-таки є: відбулася розмова Трампа з Путіним, найближчим часом буде призначено спецпредставника президента США щодо врегулювання.

Перемога Трампа викликала певний шок і у ЄС, де лідери країн-членів намагаються зрозуміти, яким чином діяти щодо допомоги Україні, якщо США її все ж припинять.

Своїми думками щодо цих питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України у США, експредставник України при ООН Володимир Єльченко.

– Дональд Трамп уже більше тижня насолоджується перемогою після виборів, але для нас головне, що він робить стосовно припинення війни в Україні. Озвучено певні контури так званого мирного плану. Відбулася телефонна розмова з Путіним. Трамп, як очікується, незабаром призначить спецпредставника щодо України для проведення переговорів. На вашу думку, чи зможе Трамп зупинити війну?

– Мені здається, що зможе, якщо дійсно буде цього хотіти, але поки що є певні суперечності в його заявах. Втім, от ви назвали одну позитивну новину – це намір призначити спецпредставника по Україні. Я хочу нагадати, що українська влада боролася фактично першу половину каденції президента США Байдена саме за це, тому що пан Волкер, який був представником Трампа в його попередню каденцію, цю посаду залишив за обранням Байдена. Звичайно, що сам факт призначення такого представника не є панацеєю, але це дозволить цій людині отримувати інформацію з перших вуст і доповідати Трампу. Тому все залежатиме від того, хто це буде.

Зараз відбувається процес передачі справ від команди Байдена до Трампа, зокрема секретні документи, які необхідні для ухвалення зважених рішень. Отже, треба дати деякий час, можливо, аж до інавгурації, поки все це буде зроблено. І тоді ми побачимо вже справжній мирний план Трампа і яка буде його подальша політика щодо України.

– Тобто ви вважаєте, що принаймні до інавгурації нічого активного в цьому напрямку не відбудеться? Тому що є заяви, наприклад, президента Фінляндії Стубба, який мав розмову з Трампом, що президент США налаштований якнайшвидше запропонувати угоду, яка може бути досягнута наприкінці цього року чи на початку наступного.

– Я не дуже поділяю такий оптимізм. Є дуже багато пріоритетів у нового президента, який багато чого наобіцяв і передусім це стосується внутрішньої політики – боротьба з незаконною міграцією, освіта, охорона здоров’я, економічна ситуація. Тобто є безліч питань, які напевно для Трампа є більшим пріоритетом на сьогодні, ніж зовнішня політика. Та й у цьому напрямку є ще Близький Схід, Китай. За всієї нашої, так сказати, україноцентричності, не треба забувати, що є в світі багато інших проблем, якими має опікуватися адміністрація Трампа в майбутньому, тому я не думаю, що це питання буде головним, за всієї поваги до самих себе, за всієї тієї трагічності подій, які відбуваються.

Але я залишаюся оптимістом у тому сенсі, що щось реально зміниться. Якщо була б обрана пані Гарріс, то мені здається, що ми не побачили б взагалі ніяких змін у політиці США. Треба більш активні дії, закручення гайок щодо санкцій проти Росії, треба щось робити з формуванням “вісі зла”, яка вже склалася. Це все є комплекс дуже серйозних проблем, і, звичайно, від вирішення будь-якої з них залежить вирішення інших.

– Гарантії безпеки, про які Україна говорить досить давно. Прем’єр Польщі Туск заявив, що найближчим часом від США можна очікувати заяву про дату припинення вогню, план щодо цього вже розробляється і головне – будуть запропоновані гарантії безпеки для України. На ваш погляд, що це може бути, адже запрошення до НАТО на сьогодні виглядає малоймовірним кроком?

– Над цими так званими гарантіями безпеки наші західні партнери думають багато місяців, фактично з першого дня початку повномасштабного вторгнення РФ, але нічого конкретного поки що не зроблено. Водночас усім зрозуміло, що найкращою гарантією безпеки для України є Стаття 5 Вашингтонського договору НАТО, тобто у випадку агресії проти України всі країни Альянсу стають на захист нашої держави. Але для цього треба стати членом НАТО.

Мінімальний перший крок, який наші партнери могли б зробити, – це формально запросити Україну до лав НАТО. Це не означає, що ми станемо завтра чи через тиждень членами Альянсу, це зрозуміло, але це буде потужний сигнал Путіну, що все це серйозно, а не на словах.

– Новообраний президент США за кілька днів зробив цілий шквал призначень на вищі посади у власній адміністрації. Трамп уже обрав на посаду радника з національної безпеки Майка Волтца, а на посаду держсекретаря – сенатора Марка Рубіо. Обидва дотримуються проголошеної Трампом зовнішньополітичної концепції “Америка насамперед”, але при цьому є затятими “яструбами” стосовно Китаю, Ірану та Росії. Водночас вони скептично ставляться до продовження допомоги Україні.

– Серед цих кандидатур є різні люди. Я б сказав, що більшість з них мають антиросійські, ніж проукраїнські погляди. Все залежатиме від конкретної ситуації. Однак, враховуючи стиль ведення справ Дональдом Трампом, я не думаю, що хтось з цих людей буде намагатися, як кажуть, лізти поперед батька в пекло. Ми пам’ятаємо минулий термін Трампа, коли він звільнив масу людей, яких сам і призначив, але з ними пересварився, тому що вони ніби проводили свою незалежну лінію. Я думаю, що це також було уроком для нових призначенців. Вони намагатимуться принаймні в першу частину його каденції бути обережними. Тож, імовірно, дії адміністрації будуть залежати від думок самого Трампа.

– Чи є у вас побоювання стосовно певних призначень. Наприклад, координувати роботу американських секретних служб буде Тулсі Габбард, яка постійно повторює наративи російської пропаганди та фактично виправдовує агресію Росії проти України.

– На жаль, ми маємо працювати з тими, хто є, адже не ми їх вибирали. Можна скільки завгодно звинувачувати нашу долю в тому, що не зовсім такі люди приходять до влади в США, що вони не так нас сильно люблять, як нам би хотілося. Коли нам щось потрібно, то ми біжимо туди і просимо зброю, коли щось потрібно американцям, то, мені здається, ми не завжди адекватно на ці прохання відповідаємо. Оце і називається атмосфера довіри. Як між справжніми друзями. І поки цього не буде, можна скільки завгодно критикувати і Трампа особисто, що він не так сильно Україну любить, як нам хочеться, і його призначенців, але треба робити такі речі, такі пропозиції, від яких американська сторона не зможе відмовитися, які будуть вигідні їм. Які будуть означати, що допомога нам це не тільки допомога Україні, а і власне самим Штатам, включно з їхніми фінансовими інтересами.

Всі забули про питання скрапленого газу. Скільки років нам американці пропонували із Польщі провести окрему трубу, якою ми могли б отримувати американський газ. Це, до речі, було саме під час минулої каденції Трампа. Ми нічого абсолютно не зробили для того, щоб реалізувати цей проєкт. А це фінансовий інтерес великого американського бізнесу, який, до речі, майже весь стоїть за Дональдом Трампом.

– Щодо позиції наших західних партнерів у зв’язку з перемогою Трампа і можливим зменшенням допомоги Україні. Здається, для них це певний шок, тому що держсекретар США Блінкен екстрено прилітає в Європу. Він спілкується з усіма основними лідерами ЄС, з генсеком НАТО Рютте та заявляє, що Україна отримає все необхідне для того, щоб у 2025 році році продовжувати боротьбу.

Генсек НАТО заявляє, що Путін повинен заплатити більше за вторгнення, про подальшу допомогу Україні, а також про те, що треба змінити взагалі хід війни і її характер. Польща звертається до Британії і Франції, щоб створити якийсь певний союз для допомоги Україні на випадок, якщо Сполучені Штати різко скорочують свою допомогу. Як ви розцінюєте дії наших європейських партнерів?

– По-перше, ви правильно сказали на початку, що для когось це шок, а для когось все-таки подарунок, який впав з неба. Я маю на увазі Орбана чи Фіцо.

Думаю, що перемога Трампа підштовхнула всіх наших європейських партнерів до того, щоб дійсно переосмислити європейську політику безпеки. Тому що на сьогодні вона повністю покладається на плечі США, передусім це в межах НАТО, тому що саме американська сторона забезпечує безпеку своїх європейських партнерів.

Щодо відновлення потенціалу європейського ВПК, то не секрет, що фактично після закінчення холодної війни і розпаду Радянського Союзу військова промисловість країн Західної Європи практично була зупинена. Тобто ті запаси, які в них були, залишалися, але нові зразки зброї фактично не розроблялися, окрім американських. Тепер маємо ситуацію, про яку кажуть самі європейці, що Росія, Іран і Північна Корея щорічно здатні виробляти в кілька разів більше снарядів, ніж вся Західна Європа плюс США разом взяті. Це не нормально.

– Але три роки війни ми чуємо ось ці розмови про те, що західний, а особливо європейський ВПК, відстає від російського у багатьох напрямках і все одно великих зрушень не відчувається…

– Так, два з половиною роки вони про це говорили, а тільки сьогодні починають вкладати певні гроші у відновлення цього виробництва. Можливо, ми з вами просто не знаємо всієї інформації. Можливо, це робиться, але все секретно. Та мені здається, що хоч щось і робиться, але занадто повільно. Стосовно того, чи зможе ЄС замінити США, якщо Трамп припинить допомогу Україні, то я думаю, що економічно більш аніж зможе і готовий. Питання тільки у політичній волі.

– У Європі є й інші думки щодо продовження допомоги Україні: прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо закликав Європу не підтримувати нашу країну у війні проти Росії. За його словами, після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах Штати більше уваги приділятимуть захисту власних інтересів. Також Фіцо заявив, що якщо США припинять свою допомогу Україні, ЄС також не повинен заповнювати цю прогалину. Антиукраїнська позиція прем’єра Угорщини Орбана усім відома. На ваш погляд, чи дійсно такі персонажі отримали більше енергії, можливостей після перемоги Трампа, аби протидіяти українській допомозі від ЄС?

– Думаю, вони перебувають у стані великого морального піднесення. Орбан був фактично єдиним чинним європейським політиком, який не цурався зустрічатися з Трампом ще навіть в той період, коли новообраний президент був під тягарем судових звинувачень. Тобто він зробив на нього ставку і виграв. І це ввело його в такий собі стан ейфорії, він думає, що все йому дозволено. Але я вважаю, що це все швидко закінчиться, тому що є, знаєте, ейфорія, а є реальність. І в Європейському Союзу є важелі, які змусять і Орбана, і Фіцо в певних питаннях змінити свою позицію. Я переконаний, що і Трамп прекрасно розуміє, що не від них залежить політика Європейського Союзу, а від зовсім інших лідерів.