У НАТО не можна, ядерної зброї не можна, можна лише героїчно вмерти: таку модель пропонує Захід?
Після того, що сталося з Україною, всі, хто раніше сумнівався, тепер гарантовано вирішили отримати свою ядерну зброю. Заявляти про це ніхто не буде, але робитимуть зусилля. І, напевно, вже це роблять.
У світі зараз нема альтернативи ядерній зброї
Жодних аргументів проти отримання власної ядерної зброї різними країнами більше не існує, є лише момент здатності реалізувати задум та питання динаміки цього процесу.
Аргументів немає – бо немає альтернативи. Немає способу забезпечити свою безпеку, крім створення непомірних ризиків для тих, хто не готовий їх прийняти.
Ця нехитра думка доноситься до наших партнерів із лютого 2022 року. А до лютого наголошували, яка виникне ситуація, якщо на Росію не вплинуть. І ситуація виникла.
Ба більше, взимку 2024 року штатний вісник апокаліпсиса Сєргєй Караганов просунув ідею: Росія має роздати ядерну зброю лояльним країнам. Контрольоване поширення ядерної зброї – це цукерка, яку Кремль має, а Захід – ні. Одна з іпостасей БРІКС – клуб незахідних володарів та претендентів на ядерну зброю.
Зупинити цю пошесть може лише:
- показова розправа над ядерним терористом Владіміром Путіним та його пособниками,
- а також встановлення міжнародного контролю над ядерним арсеналом Росії.
У Вашингтоні та світових столицях це чудово усвідомлюють. Іншого шляху немає!
Неприваблива модель, яку пропонує Захід
Зараз хтось на Заході може почати осуджувати Україну за позначення вилки “НАТО або ядерна зброя”. Хоча жодного аргументу, чому Україна не має формулювати проблему так, у них немає.
Якщо обсмикнути жертву агресії (і тим більше якщо шантажувати припиненням допомоги) – це не допоможе, а навпаки – лише підштовхне зусилля претендентів на ядерну зброю.
У НАТО не можна, ядерної зброї не можна, можна лише героїчно вмерти – це дуже неприваблива модель.
Не бачу нічого поганого у тому, що ядерну зброю позначили як можливу (підкреслюю – не обов’язкову, а можливу) політичну мету для України. За умови національного консенсусу та послідовного вкладення зусиль як не при цьому президенті, то за наступного чи через одного, Україна точно зможе це завдання вирішити.
На Захід чекаю складні рішення
Тепер це буде частиною політичної дискусії не в нас. І знаєте, що найдраматичніше для партнерів? Якщо Україна програє і виникне якесь підконтрольне Росії угрупування, воно аж бігом стане номінально ядерним за допомогою Москви.
Тобто мовиться вже давно не про нашу країну. Ядерного джина з пляшки випустили. Щоб його контролювати – потрібні адекватні дії.
Але сама думка, що доведеться вирішувати такі справді глобальні питання, викликає нервове тремтіння у тих, хто цим має займатися. Це видно. Тепер це їхнє питання, не України. Ми можемо або допомогти, або посилити їхнє становище. Нехай щось пропонують, бо дивиться весь світ.
Підготовлено за матеріалами Олексія Копитька.
Comments (0)