КИЇВ НОВИНИ 24

Після появи в західних ЗМІ інформації про те, що Україна отримала дозвіл на завдання ударів далекобійними ракетами по території Росії, ми спостерігали щонайменше три, які чітко укладаються в концепцію ураження військових об’єктів та пов’язаної з ними інфраструктури.

І незважаючи на те, що зона завдання ударів обмежена 300 кілометрами від кордону з Україною, цього достатньо, щоб зосередитися на цілях, що розміщені там, – а це понад 200 стаціонарних військових об’єктів різного ступеня важливості.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.

Перш ніж приділити увагу ударам по РФ новими засобами ураження, до яких поки що належать ATACMS і Storm Shadow, хочу нагадати, чим здебільшого били по російських об’єктах Сили оборони України.

Основним засобом ураження були ударні дрони, які залежно від своїх модифікацій долали від сотень до тисяч кілометрів.

Одним із найбільш примітних у першій хвилі став удар по російському аеродрому “Енгельс” 5 грудня 2022 року, під час якого було знищено і пошкоджено один Ту-95МС. Тоді ж на аеродромі “Дягілєво” був серйозно пошкоджений Ту-22М3.

Україна системно застосовувала по території Росії ударні дрони, що покращують свої характеристики та розширюють спектр цілей. Але незмінною зберігалася системність завдання ударів по військових об’єктах, авіабазах, складах із боєприпасами, а також згодом і по російській нафтопереробній галузі.

Удари по НПЗ

Основна хвиля ударів по російських нафтопереробних заводах почалася в ніч на 18 січня 2024 року, коли вперше українські ударні дрони досягли Ленінградської області (подолавши 900 км) і завдали удару по Петербурзькому нафтовому терміналу.

До кінця січня 2024 року також було завдано ударів по НПЗ у Клинцях Брянської області, Усть-Лузі Ленінградської області, Туапсе Краснодарського краю, Ярославлю, Кстово Нижегородської області тощо.

Удари по нафтопереробних заводах впливали одночасно як на економіку країни-агресора, так і на забезпечення російських окупаційних військ пально-мастильними матеріалами. Експорт нафтової продукції скоротився, що призвело до скорочення надходжень до бюджету РФ та виникнення дефіциту відповідної продукції для військ.

Проте Сили оборони України не концентрувалися лише на завданні ударів по НПЗ і по черзі завдавали (а часом об’єднували) удари по різних об’єктах. Тим самим змушуючи РОВ розосереджувати увагу між ними у спробі захистити від ударів та визначити, які з них для української сторони можуть бути у пріоритеті на знищення.

Тому протягом усього 2024 року ми однаково чули про атаки не лише на НПЗ та нафтосховища, а й на арсенали з боєприпасами, заводи та підприємства військово-промислового комплексу, унікальні РЛС (наприклад, такі як “Воронеж-ДМ”) та навіть Каспійську флотилію, що опинилася під ударом дрона ГУР МО України.

Але незмінною проблемою ударних дронів залишалося те, що здебільшого вони несли недостатньо потужну бойову частину, в середньому 40-70 кг, і не могли завдавати ударів по площі. Зрозуміло, ця ситуація змінилася з появою в України дозволу на застосування ATACMS і Storm Shadow.

Удари нової хвилі

У ніч на 19 листопада Сили оборони України завдали удару по 1046-му центру матеріально-технічного забезпечення ЗС РФ у районі міста Карачев Брянської області. Попередньо під час цього удару застосовувалася балістична ракета ATACMS.

Дві доби потому, 21 листопада, було завдано удару по командному пункту в районі Мар’їно Курської області, але вже за допомогою британських дозвукових крилатих ракет Storm Shadow у кількості не менше 10 одиниць. Результати удару досі викликають різні теорії, аж до того, що на об’єкті було знищено до 500 північнокорейських військових. У будь-якому разі атака мала достатній ефект, оскільки повністю знищено командний пункт курського угруповання РОВ.

У ніч на 25 листопада було завдано удару по аеродрому “Халіно”, що розташований у Курській області (за 100 км від кордону з Україною). Він не тільки активно використовувався для пусків ударних і розвідувальних БПЛА, але й для тактичної авіації та ударних вертольотів. Крім того, останніми місяцями на цьому аеродромі прискорено велося будівництво залізобетонних укриттів для російської тактичної авіації.

Під час удару по Курській області також було знищено комплекс ЗРС С-400.

Фактично починається новий етап ударів по території Росії у вигляді не тільки стандартних нальотів ударних дронів, а й далекобійних ракет, які можуть діяти як незалежно, так і комбіновано.

І незважаючи на те, що зона завдання ударів обмежена 300 км від кордону з Україною, цього достатньо, щоб зосередитися на об’єктах, які там розташовані. Адже в цій зоні розміщено понад 200 стаціонарних військових об’єктів різного ступеня важливості – арсенали, КП, штаби, склади ПММ тощо. У цій зоні розміщено 16 військових аеродромів, які активно використовуються російськими окупаційними військами.

Примітно, що тепер Сили оборони України мають варіативність застосування засобів ураження. Наприклад, удари по виключно військових об’єктах, таких як арсенали та командні пункти, військові частини тощо, можуть забезпечуватися ATACMS та Storm Shadow. Зі свого боку системні нальоти на НПЗ і нафтосховища можуть посилитися саме дроновою компонентою, що не повинно викликати заперечень у наших партнерів.

У ніч проти 25 листопада саме так і сталося. У той час як ATACMS прилетіли в Халіно, в Калузі дронами був уражений резервуарний комплекс нафтопродуктів, який, до речі, розташований неподалік приладобудівного заводу “Тайфун”, на якому виробляються берегові ракетні комплекси та інша продукція для потреб ВМФ РФ.

Але найважливіше те, що Україна отримала від своїх партнерів ще не всі типи ракет, якими може бити по території Росії, і про те, чого ми можемо очікувати від наших союзників, я розповідав у попередньому матеріалі.

Висновки

Дозвіл на завдання ударів по території Росії далекобійним ракетним озброєнням дозволяє Україні більш раціонально та комплексно застосовувати як свій власний ресурс, так і засоби ураження від партнерів.

Розподіляючи між собою цілі та концентруючись на певних об’єктах, Сили оборони України зможуть досягти значно більшого ефекту в питаннях підриву матеріально-технічного забезпечення РОВ, а також системи управління на тому чи іншому рівні.

З урахуванням кількості важливих об’єктів у 300-кілометровій зоні роботи там багато. Щонайменше до появи української крилатої ракети великого радіуса дії у ближній зоні буде чим зайнятися, занурюючи її в палеоліт.