КИЇВ НОВИНИ 24

Економіка країни-агресора Росії зазнає колосального навантаження через величезні витрати на ведення загарбницької війни проти України. Неодноразово озвучувалися оцінки про “перегрівання” економіки та про те, що її крах – питання найближчої перспективи. Проте навіть у такому “перегрітому” стані вона може проіснувати щонайменше ще рік. Рекордні втрати російської армії на українському фронті показали, що це не зупиняє агресора. Ні перша, ні друга проблема не зупиняють Кремль, і головне не виводять простих росіян на вулиці.

Обраний президент США Дональд Трамп, напевно, вже має план закінчення війни в Україні, деталі якого поки невідомі. Глава Кремля Володимир Путін також має свій план, який неодноразово озвучував. Зокрема, це вимога невступу України до НАТО та “звільнення” чотирьох українських територій. Що буде, коли настане час реалізувати план? Путін може відмовитися від свого плану лише у разі достатнього військового та військово-політичного тиску.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Аналітики The Guardian дійшли висновку, що російська економіка починає відчувати справжні проблеми через війну проти України. За їхніми оцінками, запасів радянської зброї вистачить до кінця 2025 року, але економічні проблеми можуть змусити Путіна піти на переговори вже на початку 2025-го. Зрозуміло, всім нам, українцям, хотілося б вірити в те, що країна-агресор справді втрачає ресурс для ведення війни, але наскільки ці проблеми є великими?

– Російська економіка справді має багато проблем через величезне навантаження, але все-таки вона здатна витримати ще якийсь невизначений період. Тому вважати, що вже після приходу Трампа до влади стан економіки змусить Росію перейти до переговорів, не слід. Якщо говорити про суто економічні причини.

Я вважаю, що економіка Росії може витримати 2025 рік. Так, ситуація погіршуватиметься, поступово скочуватиметься вниз, але говорити про те, що це стане головною причиною, через яку Путін піде на переговори, поки що передчасно.

Економіка мілітаризується та намагається розвиватися за рахунок усічення реальних секторів економіки, соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я, інфраструктури тощо, але цього вистачить. Тим паче, що російський бюджет може мати джерела доходу від експорту вуглеводнів. І це його підтримує, це факт.

Проблема могла б бути пов’язана з погіршенням становища обивателя, населення та якогось невдоволення. Але ця політична система усуває будь-які прояви невдоволення. Багато страху, багато побоювань, що переслідуватимуть. Тому Кремль може продовжувати опускати соціальну ситуацію. Це не те саме, коли в нормальних суспільствах люди, які мають економічні проблеми, реалізують політичне невдоволення. У Росії її реалізувати не можна.

Наприклад, солдати, які призвані в межах часткової мобілізації, гинуть. Здавалося б, що може бути гіршим? Проте це триває, це не зупиняється. Це набагато суттєвіший чинник тиску, тому є куди погіршуватися ситуації з погляду її оцінки самими людьми.

– А як щодо втрат російської армії? Вони вже б’ють усі рекорди. Адже рекрутингова військова машина також має обмежені можливості. Зрештою, у путінській армії просто не буде кому воювати. Це зупинить Путіна?

– Насамперед ми побачили, що болючість втрат не зіграла своєї ролі. Адже втрати і раніше були досить значними. Але поки що ми не бачимо конвертації цього в якийсь протест, невдоволення чи ще щось. Щодо самих російських військових, то поки що, нехай і частково, це компенсується зарплатами. 2 тисяч доларів на місяць для середнього обивателя – це значні гроші. Зрозуміло, що вони не компенсують небезпеку смерті. Але поки що цей фактор великої ролі теж не зіграв.

Путін піде на переговори лише тоді, коли побачить для себе можливість досягти миру на своїх умовах – обмеження суверенітету України, передача йому територій, на які він претендує, та решта опцій – скасування санкцій, відмова від вступу України до НАТО, а не просто мораторій. І це його влаштувало б.

Звісно, якщо у російській економіці настане хаос, це зміниться. Але поки що ми цього не бачимо.

– Ви сказали, що всі протестні настрої росіян усуваються. Але чи має бути якась межа? Вони готові жити у злиднях, готові ховати всіх своїх рідних, і все одно не вийдуть на протест проти режиму?

– Ми вже кілька разів оцінювали російські умови за тими самими параметрами, про які кажете ви, про які пише The Guardian, і загалом ми не змогли визначити цю межу. Якщо загине 100 тисяч, як поводитиметься російський народ? Нам здавалося, що це мало б конвертуватися в якесь невдоволення.

Тому зараз я не став би прогнозувати. Ми зрозуміли, що справді резерв у Путіна є. Немає того критичного параметра, ми не можемо його побачити і назвати, коли проблеми переходять у невдоволення.

– Посол України у Бразилії Андрій Мельник вважає, що на момент інавгурації президента США Дональда Трампа у нього вже буде готовий сценарій вирішення війни в Україні. За його оцінками, протягом найближчих восьми тижнів українська дипломатія має працювати дуже активно із союзниками, щоб донести до них свою позицію. Але чи вважаєте ви, що сценарій закінчення війни вже є у Кремлі?

– Це різні речі – сценарій Трампа та сценарій Путіна. Щодо плану Трампа, то він точно буде готовий. Адже він обіцяв ще до інавгурації все вирішити. Поки ми бачили план Венса, але не бачили план самого Трампа. Але до інавгурації ще два місяці, і до цього часу, я думаю, він визначиться.

Сценарій Кремля озвучувався – досягнення цілей “СВО”. Путін багато разів повторював ці пункти. Наприклад, перед Самітом миру у Швейцарії він згадував три умови: скасування санкцій, заборону вступу України до НАТО та “звільнення” чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. Інші вимоги щодо армії, демілітаризації тощо також залишаються.

Я не думаю, що Путін, навіть дізнавшись про план Трампа, змінить цю позицію. Це може статися лише під тиском військових та деяких військово-політичних чинників. Поки що їх явно недостатньо. Як бачимо, дозволу союзників бити вглиб території Росії теж виявилося замало.