КИЇВ НОВИНИ 24

Останнім часом від новин зі США хоч на стінку лізь. І це ми бачимо переважно те, що пов’язано з Україною та трохи – з ЄС. Але майже такий самий “потік свідомості” й непослідовності від нового американського лідера “б’є по площах”, вражаючи ще півсвіту. Зокрема й Азію.

Китай займає особливе місце у всій цій “паралельній трампістській реальності”, адже, за задумом та заявами самого Трампа, все що він робить – він робить заради протистояння з Пекіном. Українські надра, наприклад, йому потрібні саме як “заміщення” можливої втрати китайських рідкісноземельних металів на випадок торговельної війни з КНР.

Тому США шукають ці метали всюди, включно з Гренландією, Арктикою та РФ. Хоча й не дуже вдало поки що. Але все через Китай.

Проте божевільний тиск Білого дому на всіх сусідів і партнерів призводить, скоріше, до зворотного – почалася “відлига” у відносинах західних та навіть східних країн з КНР. Здається, ще трохи, і Трамп доб’ється реального альянсу проти себе всіх довкола, а “рожева мрія” трампістів реалізується – “самоізоляція” вже так близько…

Хоча щодо КНР Трамп все ж намагається “маневрувати” й не просто обкладати все китайське митами, а пропонувати “мир через силу” – тобто чергову угоду про розподіл світу. От тільки нащо Китаю ця угода, якщо світ і без того сам тягнеться ближче до Піднебесної і подалі від Трампа?

Після місяця вичікування, коли китайці придивлялися, що ж там надумає собі нова американська адміністрація, у березні Пекін почав обережно діяти. Без тиску, без погроз (ну, майже без погроз – тема Тайваню для китайців досі “болюча”) Піднебесна почала укладати на перший погляд нічого не значущі угоди або просто робити “словесні інтервенції” на підтримку своїх давніх суперників.

Наприклад, Китай пропонує “перезавантаження” відносин з Японією та Південною Кореєю. Останні чотири роки стосунки між цими сторонами нагадували Холодну війну й були буквально у кроці від війни “гарячої” саме з подачі КНР, яка своїми літаками та кораблями постійно порушувала морські кордони сусідів. Це вже призвело до створення “східного НАТО” під брендом AUKUS.

Але, ось, позавчора китайці заявляють, ніби нічого й не було, що Пекін відтепер буде “сприяти процесу перемовин щодо створення зон вільної торгівлі з Японією та Республікою Корея”. А ще – з Гондурасом, Сальвадором (це “задній двір” США, до речі), Новою Зеландією (яка офіційно заявила про намір вступити до AUKUS), Швейцарією (“грошовий хаб” для бізнесу з Європою) та з “великою кількістю” країн Африки (Чорний континент давно “у кишені” китайців).

Поки що немає офіційної реакції Токіо та Сеулу на такі пропозиції, але, зважаючи на тиск нової американської адміністрації, їхні стосунки з Китаєм дійсно можуть “потеплішати”. Адже Трамп не приховує, що хоче “витиснути” з американського ринку імпортний метал та автомобілі – а це “болючі” теми для японців і корейців.

Ще один важливий дипломатичний “трек”, де китайці перейшли до “словесних інтервенцій” проти США – це Близький Схід. Після вимог Трампа “віддати Газу Штатам”, “потужно” аргументованих відеороликом про те, як там буде гарно жити без палестинців, згенерованим штучним інтелектом, арабські країни зібралися й ухвалили альтернативний план відновлення Гази.

Його просувають Саудівська Аравія та Єгипет. Що, звісно, не влаштовує ані Ізраїль, ані США. І, ось, Білий дім почав тиснути щодо цього на ті ж Саудівську Аравію та Єгипет. Через Газу вже зірвалася угода американців з саудитами щодо збільшення видобутку нафти. Альянс з Єгиптом – на черзі.

А “арабський план” – це ще й “китайський план”. Саме його офіційно підтримали у Пекіні й запропонували лозунг “палестинці керують Палестиною” у піку планам Трампа “забрати Газу”. Це активно підтримали майже всі арабські країни та Туреччина.

Підтримали його навіть країни ЄС, де найбільш активними є французи – представник МЗС Франції у регіоні Кристоф Лемуан прямо підтримав план Ліги арабських держав з відновлення Гази. Тобто, ситуація довкола Гази стає ще одним напрямом, де позиції ЄС, Китаю, Туреччини та арабських країн об’єднуються проти тиску США.

Китайці, тим часом, всіма способами демонструють свою прихильність Європі. І не лише по питанню Сирії чи Гази, але й щодо російсько-української війни. Спецпредставник КНР по європейських справах Лу Шає прямо заявляє, що Китай “приголомшений” тим, як Дональд Трамп відноситься до своїх союзників у ЄС. А також наполягає на тому, що будь-яка мирна угода не може буде підписана без Європи та України.

Ми звикли, що Пекін є головним постачальником та “запобіжником” Кремля від краху. Бо якби не поставки з Китаю електроніки та інших ресурсів, а також не закупівля російських нафти, газу та інших копалин, то російська економіка вже б “гавкнула” й пішла на болота слідом за собакою Баскервілей. Російська ж армія зараз тримається на постачанні снарядів, гармат та навіть “гарматного м’яса” з КНДР, яке традиційно є китайським проксі.

Але насправді все складніше. Адже наші дрони теж створені переважно з китайських комплектуючих. Звісно, обсяги китайського постачання до України та РФ просто неспівставні. Але Пекін не просто допомагає Кремлю – він “допомагає” йому за гроші. По-простому – “барижить”, користуючись сприятливим умовами, коли Путін готовий продавати все, що не прикручено до підлоги, за цінами нижче ринкових.

Залежність Кремля від Китаю вже настільки критична, що просто наївно виглядають будь-які спроби Трампа “відірвати” Путіна від “китайської матки” та зробити його “васалом” Білого дому. Щоб “дружити” вже проти КНР.

Китайці це наочно демонструють – чим більше “лестощів” Путін робить у бік Трампа, тим менше Піднебесна закуповує російських ресурсів – передусім нафти.

І тим більше китайські банки обмежують фінансові потоки до РФ під приводом “прощальних санкцій Байдена”.

З Україною, до речі, Китай теж вже почав поліпшувати відносини. І не лише на словах – 6 березня профільні міністерства наших країн підписали угоду про постачання до КНР українського… гороху та риби. Якщо з сухим горохом ще більш-менш зрозуміло (Китай входить у Топ-5 імпортерів гороху), то як довезти річкову рибу до Піднебесної на інший кінець планети і потім ще на цьому заробити… Це завдання “із зірочкою”.

Втім, це робилося не задля економічного профіту. Ця угода є обережним сигналом та відповіддю США, що у світі є не лише Трамп. Але чому обрано було саме горох з рибою? По цих товарах між КНР та Україною було найменше суперечок, з огляду на відносно незначний економічний ефект, а отже угоду можна було підписати максимально швидко.

Не будемо переоцінювати усю цю “відлигу” у відносинах Китаю з Японією, Кореєю, ЄС чи Україною. Піднебесна залишається “тиловою базою” для всіх диктаторів світу, зокрема й для РФ. Але тиск США буквально примушує всі країни, які так чи інакше зазнали втрат від “трампізму”, якось покращувати стосунки та шукати компроміси.

З огляду на максимальну залежність Кремля від Піднебесної, та на тлі сильного бажання Китаю зберегти доступ до ринків ЄС, готовність Пекіну до покращення відносин з Києвом є для нас досить гарною можливістю. Це допоможе посилити наші власні позиції на “мирних перемовинах” з Білим домом та РФ, що очікуються наступного тижня у тій же Саудівській Аравії.

Підхід Трампа “розділяй і володарюй”, схоже, поки що дає протилежний результат. Хоча справжні мита та торгові війни ще по-справжньому не почалися, нові баланси та альянси (у тому числі тимчасові) вже починають формуватися.

Йде така собі “розвідка боєм” – хто до чого готовий. Сторони поки що лише виставляють “фігури” на геополітичну дошку для гри з високими ставками. І ставки для України у цій грі найвищі. Тому нам потрібно бути максимально пильними й готовими знаходити будь-які можливості навіть на іншому кінці планети.

Продовжуючи ігрові аналогії – доки Трамп грає у покер та рахує наші “карти”, ми з друзями та навіть “недругами” повинні “гуляти у футбола”, де грає ціла команда – збірна планети. Яку проти себе збирає сам Трамп. Час нових можливостей вимагає нових рішень, які ще нещодавно виглядали неймовірними.

Підготовлено за матеріалами статті Андрія Попова.