КИЇВ НОВИНИ 24

Російська окупаційна армія перекидає нові сили на південь материкової України – цього разу рух ворожих військ зафіксовано в районі Криму. Проте може йтися про певний обманний маневр, щоб відвернути увагу від можливої активізації на іншому напрямку. Водночас противник напевно використовуватиме резерв.

Що є його пріоритетом? Курщина, Покровський напрямок чи південь? З об’єктивних причин це має бути саме схід України. Щодо територій Курської області, які нині перебувають під контролем української армії, то можна очікувати, що ця історія завершиться обміном територій. ЗСУ залишать територію РФ, натомість повернуть контроль над певними тимчасово окупованими територіями України.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– За інформацією руху “Атеш”, Росія активно перекидає військову техніку, зокрема бронетехніку, з Криму на територію Запорізької області. На вашу думку, чи дійсно може йтися про реальну підготовку до наступу? Чи може це бути психологічним тиском на українські Сили оборони?

– Які передумови є для таких дій ворога? У січні у США зміниться адміністрація, яка прямо декларує, що намагатиметься заморозити бойові дії. Я не буду давати оцінок щодо вигоди для держави України – тут я налаштований максимально скептично. На жаль, це може бути пов’язано з перспективою того, що він може відтяпати й частково легалізувати те, що він уже окупував. Але заморожування бойових дій може означати, що Путін не зможе просунутися далі.

Путін це чудово розуміє і дивиться на годинник. Трамп запевняв, що намагатиметься це зробити максимально швидко, навіть заявляв про 24 години. Відповідно, часу в Путіна не так уже й багато. Він розуміє, що, можливо, навіть для нових контактів із Трампом йому буде не дуже доречно проводити активні наступальні бойові дії у контексті торгівлі, перемовин щодо зупинення бойових дій. Це виглядатиме дивно й непослідовно.

Тому цілком зрозуміла активізація російських військ, зокрема на Херсонському й Запорізькому напрямках. Деякі аналітики говорять про серйозну загрозу нових активних наступальних дій Росії. Тут нам залишається тільки спостерігати.

Але так само Росія може посилювати тиск саме в контексті можливих майбутніх перемовин і з адміністрацією Трампа, і з Україною щодо зупинення бойових дій. І цей елемент демонстративного перекидання військ із Криму може використовуватися як один з елементів погроз разом із погрозами стратегічним ракетним озброєнням і рухом військ на нові напрямки. Мовляв, або слухайте те, що вам кажуть, або ми продовжимо активні наступальні дії уже на більшій кількості ділянок фронту. Отже, це два найбільш реалістичні сценарії.

Окрім того, може змінюватися ситуація на полі бою. У Путіна є історія з Курщиною, де не все гаразд. Чи може він застосувати нові резерви? Так, може і, найімовірніше, застосує. Питання в тому, де саме. Курщина, розвиток успіху на сході України або відкриття нових напрямків.

Але якщо сьогодні війська є на півдні України, це не означає, що вони будуть там застосовані. Військова наука знає тактичні прийоми з перекиданням військ задля відволікання противника. Таке використовували в усіх великих війнах. Отже, не відкидаю, що такі прийоми використовуватиме й ворог. Тому говорити напевно, що рух додаткових резервів означатиме їхнє застосування саме на цьому напрямку, буде безвідповідальним.

Проте, на мою суб’єктивну думку, цілком імовірно, що Путін резерви застосує. Просто подивившись на календар.

– Якими, на вашу думку, є пріоритети Путіна на період до інавгурації Трампа, до кінця січня? Це Курщина, схід України чи інший напрямок? Що було б найбільш логічно з військової точки зору?

– Я думаю, що це схід України. Передусім найбільш успішні дії ворога саме там. Там проводяться активні наступальні дії, тому це є пріоритетом. З великою часткою вірогідності ініціатива не буде змінена. Плюс це також узгоджується ідеологічно із заявами Путіна. Якщо пригадаємо 2022 рік, перший день війни, який починався з оголошення Путіним так званої “спеціальної воєнної операції”. Основними цілями Путіним тоді було оголошено саме захоплення Донецької та Луганської областей.

Як бачимо, це завдання досі не виконане. Тому в контексті перемовин із Трампом і розгляду можливості заморожування бойових дій він хотів би сказати своєму населенню про те, що основні цілі, особливо територіальні, виконано.

Історія з Курщиною, найімовірніше, закінчиться дипломатичним шляхом, буде запропонований обмін територій. Це глобально, скоріш за все, буде прийнятним для нас, тому що великої перспективи ми там не маємо, якщо говорити про зупинення бойових дій. Найімовірніше, Курщина стане розмінною монетою. Путін відновить там свою владу й покаже, що російська територія продовжує бути недоторканою, а нам натомість запропонують якусь частину окупованих українських територій. Але тут не треба сильно закидати шапку, тому що той Суджанський район Курщини, який контролюють ЗСУ, є досить невеликим, і великих стратегічних об’єктів чи міст ми там не контролюємо.

Не обов’язково це буде підписання якоїсь угоди. Це може бути договірний мовчазний крок, коли за посередництва США й не тільки в один день ЗСУ вийдуть із Курщини й зайдуть на певну українську територію.

Отже, я вважаю найбільш важливим для Путіна схід через два аспекти. Це бойові дії, які в нього саме тут йдуть найкраще, а також внутрішньополітична історія для його, прости Господи, авторитету: якщо вже сказав на початку вторгнення про ці цілі, то має хоча б вдати, що їх досягнуто.